ІСТОРІЯ ХРАМУ

Теперішній храм святого великомученика Микити, був споруджений у 1666 році, однак окремі дослідники датують пам'ятку початком XVIII століття.

Попри те, Микитинський храм села Дернова є видатною памʼяткою деревʼяної архітектури та монументального мистецтва галицької школи сакрального зодчества і, на думку мистецтвознавців, храм є одним із кращих творів деревʼяного будівництва, в якому український народ проявив свій художній талант, розуміння прекрасного і високу будівельну майстерність.
Святиня становить собою одноверхий, дерев'яний, тризрубний храм з вівтарем орієнтованим на північ. Підвалини церкви - великі дубові бруси перекроєм 23x24, 24x25 см.
Фундамент з цегляної кладки, по кутах зʼєднань якого кладений на розчин камінь, в деяких місцях на цегляній кладці фундаменту збереглась штукатурка. Стіни нави (нефа) та вівтаря зі соснових брусів товщиною 12-14 см. Вище квадрат нави за допомогою парусів переходить у восьмигранний барабан з банею шоломовидної форми. Купол нави увінчаний ліхтарем з маківкою. Восьмигранні барабан та баня нефу були покриті (кожуховані) сосновою ґонтою.

Храм, зазнавав чимало пізніших перебудов, як у XVIII ст. так і у ХІХ ст. Під час такої пізнішої добудови, ймовірно у 1850-х рр. у західній стороні вівтаря зʼявилася ризниця.
У первісному плані на трьохсхильному даху добудови бабинця, з вхідними дверима у південній стіні храму, височіла невелика восьмигранна сигнатурка з банею, в якій, напевно, містився дзвін.
Під час реконструкції храму в 70-х рр. ХХ ст. сигнатурку розібрали. Так церква зараз складається з ширшої квадратної нави і вужчих вівтаря та бабинця і ризниці. Деканальний представник консисторії у люстрації парафій 1765 р. писав, що «церква пристойна».
Престольний празник храму відзначаємо 15 вересня. Саме в цей день християни вшановують пам'ять святого великомученика Микити, званогоГотським або Бісогоном.Він вважається заступником від нападу чужинців-іновірців, від злих чар, чорної магії та помічником від припадків родимця (паралічу, епілепсії).

Святий великомученик Микита

Очевидно, що дернівську церкву назвали в честь святого мученика Микити не випадково. Як вже знаємо, наші краї були неодноразово грабовані і знищені татарами. Наші пращури, називаючи храм в честь святого великомученика, таким чиноммолитовно рятувалися від страшних і спустошливих нападів чужинців.
Молитви до св. Микити і зараз творять великі чуда по всій землі: до нині, громада Дернова, молитовно звеличує покровителя своєї церкви і свого небесного опікуна. Тим паче в такий важкий і нелегкий час існування нашої Батьківщини.
Молімося, щоб святий великомученик Микита вислухав наші благання і наші молитви і доніс їх Господеві, який подасть нам перемогу над ворогами, мир і процвітання нашій багатостраждальній землі.

Джерело: Покотило І, "Дернів: історичний нарис", Левада, Львів 2016, 65-71.